УКРАЇНСЬКА МОВА (продовження)
- Запиши усі форми слова мило, яке називає предмет. Як утворити відмінкові форми?
Називний (є) _____________________________________
Родовий (немає)_________________________________
Давальний (радий)________________________________
Знахідний (бачу)__________________________________
Орудний (задоволений)____________________________
Місцевий (міститься на)____________________________
Кличний_________________________________________
- Чи погоджуєшся ти, що слово мило як назва предмета і слово мило як назва дії – це омоніми?
Важливо! Омонімами називаються слова, які однаково пишуться і вимовляються в усіх своїх форма.
Виконати вправи 112-120 на вибір з підручника «Українська мова» с.55-58.
3. Напиши фантастичну історію від імені мила про його пригоди під час карантину. Придумай назву своєї історії.
4.ЧИТАЄМ І ПЕРЕКАЗУЄМ:
1) Мильнянка лікарська – мило, яке створила природа
На луках, у долинах річок, на лісових галявинах росте рослина, яку в народі називають собачим милом або мильнянкою лікарською. Це багаторічна рослина з довгими повзучими кореневищами та тонкими корінцями. Ззовні кореневища червоно-бурі, на зломах – жовтувато-білі. Стебла прямостоячі сягають у висоту 40-70 см, прості, зверху гіллясті. Листки видовжені, овальні, з 3-5 жилками, гострі і по краях шорсткі на коротких черешках. Плоди у мильнянки – коробочки з багатьма насінинами ниркоподібної форми.
Цвіте рослина тривалий період – з червня включно по вересень. Пелюстки у більшості випадків білі, але бувають і рожеві. Квітки та корені приємно пахучі.
Мильнянка лікарська належить до родини гвоздичні. Назва рослини походить від латинського слова sapo – «мило», тому що коріння, настояні на воді, дають стійкий пінний розчин і в народі його використовують як мило. Саме великий вміст сапоніну у мильнянці лікарській визначив наукову назву терміну «сапонін» ще в далекому 1819 році для речовини, яку виділили з мильнянки.Подрібнені кореневища та корені рослини, а у вегетаційний період усю рослину замочували в дерев’яних бочках і настоювали до стійкого піноутворення, потім прали одяг, білизну, мили тіло тощо. Хто сповідує еко-чистий спосіб життя, може використати мильнянку лікарську у вищевказаних цілях: для прання, вмивання і одночасно лікування шкіри.Поширена майже по всій території України, але найбільше – на Поліссі.
2) Чому миття рук допомагає зберегти власне здоров’я?
Миття рук – одна з найпростіших, але дуже корисних звичок. Така дрібниця, як миття рук, може вберегти людину від багатьох небезпечних інфекційних (в тому числі і від коронавірусу) та паразитарних хвороб. Доведено, що лише завдяки цій банальній процедурі можна було б попередити третину випадків кишкових інфекцій та значно зменшити ризики захворіти на респіраторні вірусні інфекції.
Мити руки потрібно:
- перед приготуванням та прийомом їжі;
- після відвідування вбиральні;
- після контакту із тваринами, різними забрудненими предметами та поверхнями, особливо після тримання грошей у руках;
- до та після контакту із хворими та будь-якими біологічними рідинами людей та тварин (кров, слина, сеча, ін.);
- до і після обробки порізів або ран;
- після відвідування місць масового перебування людей та прогулянок на вулиці;
- після винесення сміття та в інших випадках для запобігання потрапляння збудників інфекцій з рук до організму людини.
Звичайне туалетне мило (кускове або рідке) та вода здатні в рази зменшити кількість мікробів на руках, проте треба вміти ними користуватися. Щоб руки були чистими, зазвичай їх достатньо помити з милом під проточною теплою водою протягом двадцяти секунд. Витирати руки після їх миття у громадських вбиральнях краще одноразовими паперовими рушниками або серветками.
Якщо мило та вода недоступні, для обробки рук можна використовувати спеціальні дезінфікуючі засоби для рук із вмістом щонайменше 60% спирту.
У випадку перебування в закладі охорони здоров’я, або якщо ваші руки занадто брудні, миття рук повинно тривати не менше 40 секунд.
Додаток 6
- Тверде мило було винайдене у 1170 році. Як ти думаєш, що замість мила могли використовувати люди?
- З «хмари слів» прочитай слова, які називають предмети, що використовували для власної гігієни у давні часи. Подумай, як саме люди це використовували.
- Чи можна ці предмети та речовини сьогодні назвати засобами гігієни?
3) Дивовижний фотоапарат
Надійка Гербіш
(…)Мар’янка й забула, що вихователька вчора прощалася з дітьми щонайменше на три тижні, пояснивши, що їхню групу закривають на якийсь там карантин… Дівчинка сумно відклала вбік ляльку і опустила голівку.
– Я не хочу залишатися вдома…
Мама із розумінням подивилася на донечку, присіла біля неї й поправила Мар’янці неслухняний кучерик, що впав на лобика, коли дівчинка насупилася.
– Я знаю, маленька. Але з тобою будуть твої іграшки, і телефон – дзвонитимеш до Сніжанки, і ви гратимете з нею у лікарню по телефону! Так ви ще ніколи не пробували, правда ж? А на обід ми з татком примчимо до тебе – накупимо тобі мандаринок, бананів. А ти за той час приготуєш нам смачнючих канапок. Домовилися?
Мар’янка знизала плечима. Краще, коли подругу можна взяти за руку, аніж перемовлятися по телефону. Та й матусю з татком відпускати не дуже хотілося. Проте діватися було нікуди, і Мар’янка вирішила зробити щось ТАКЕ цікаве, щоб і самій не нудьгувати, і батьків потішити, і друзям потім похвалитися.
Щойно за батьками зачинилися двері, дівчинка хутенько побігла до їхньої спальні. Там стояли рослини у вазонах – їх мама плекала по-особливому, тому вони виглядали доглянутими, щасливими і ніби пишалися собою. Мар’янка усміхнулася їм, провела рукою по міцних стеблах, поторсала барвисті листочки і плюхнулася на широчезне ліжко. Воно було м’яким і ніби обіймало дівчинку.
– Хм, – подумала Мар’янка, – здається, я лежу на пухнастій хмаринці…
У кімнаті пахло ніжними матусиними парфумами. Мар’янка вирішила, що саме так і має пахнути небо – бо краплинки, коли звідти падають, мають такий самий аромат.
Дівчинка сповзла з м’якої ковдри і зазирнула під ліжко: не інакше, як якась таємниця мусить там ховатися!
Але таємниці не було, була тільки неймовірна чистота: жодної пилинки!
– І для чого матуся так вимиває підлогу під ліжком? Туди й так ніхто не заглядає… – замислилося дівча. – Ага, хіба що я. Ну і заради мене варто, – підсумувала Мар’янка й продовжила далі оглядати спальню.
На столі лежав великий татків фотоапарат. Улітку, коли вони всією сім’єю їздили на шашлики, татусь уже показував Мар’янці, як фотографувати.
– Ану, чи згадаю? – дівчинка стала на крісло й потяглася за фотоапаратом. Він підморгнув їй своїм великим об’єктивом і одразу погодився на співпрацю.
Мар’янка взялася фотографувати все навколо, а кожна світлина виходила напрочуд гарною. Фотоапарат ніби помічав деталі, на які дівчинка раніше навіть не звертала уваги. А під його доброзичливим поглядом почали творитися справжнісінькі дива.
Біля маминих книг, на етажерці, стояла малесенька свічечка у вигляді горщика з фіалками. Тільки-но Мар’янка з фотоапаратом підійшла до неї, фіалкові голівоньки одразу ж закивали їй. Вони старанно причепурилися, пригладили відстовбурчені листочки й підморгнули дівчинці – мовляв, фотографуй, ми готові.
Паперовий метелик на люстрі став пурхати крильцями. Він красиво вигнув свої ріжки з бомбончиками, ще раз стріпнув маленьким тільцем і завмер – наче актор, що позує перед камерою.
Мар’янка дзвінко розсміялася і підморгнула своєму новому другові – фотоапаратові. Він підморгнув їй у відповідь і одразу ж націлився на куток. Дівчинка здивовано прослідкувала за його поглядом: там лежала стара лялька, про яку вона вже й забула. Порване платтячко, розтріпане волосся – лялька виглядала самотньою і нікому непотрібною. Але як тільки фотоапарат усміхнувся до неї, вона аж підскочила: швиденько причепурилася, поправила волосся. Її щічки вкрилися рум’янцем, а в очах затріпотіли блискітки. Мар’янка підняла її і віднесла до свого куточка з іграшками. Їй стало соромно, що вона забула про таку гарну й милу ляльку.
Фотоапарат оживив і старе пошарпане татове крісло, у якому він щовечора читав книги й газети. Хоча воно й було досить зношеним, але тато казав, що лише в його дружніх обіймах він відпочиває по-справжньому. А коли туди сідала матуся, то стверджувала, що це старе крісло так міцно окутує її, ніби хоче захистити від усіх негараздів й назавжди залишити її у тихому домашньому затишку…
А ще Мар’янчин новий друг помітив змайстровану татусем тумбочку – Мар’янка татові тоді допомагала…
– Бачиш, – уперше шепнув фотоапарат, – речі можуть зберігати твої спогади! Навіть коли ти виростеш, то пам’ятатимеш, як тато попросив тебе допомогти йому в майстерні. Тумбочка завжди про це нагадуватиме…
У ту мить мама з татом відчинили вхідні двері: фотоапарат одразу припинив моргати і ніби застиг… Проте в Мар’янки залишилася ціла купа вражень, якими вона із задоволенням поділилася з батьками.
4) Володимир Рутківський «Угода» с.171-177 (хрестоматія) |