Сукачівське НВО "ЗОШ І-ІІІ ст. - дитячий садок"

Практична робота 2. Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань

Мета: на прикладі обраних за допомогою вчителя або вчительки неінфекційного, інфекційного та інвазійного захворювань розробити комплекс рекомендацій щодо їхньої профілактики.
Матеріали: дидактичні картки з даними щодо причин виникнення певних неінфекційних, інфекційних та інвазійних захворювань, шляхами потрапляння в організм людини збудників інфекційних та інвазійних захворювань, особливостями їхнього життєвого циклу, фотографії збудників і симптомів захворювань.
 

Хід роботи

1. Пригадайте, чим відрізняються неінфекційні, інфекційні та інвазійні захворювання.

Всі захворювання інфекційного характеру об'єднує те, що вони розвиваються після впровадження в організм мікроскопічних збудників. Такими є, наприклад, бактерії, віруси та представники грибків. Причому кожен інфекційний агент провокує розвиток однієї конкретної патології.

Неінфекційні захворювання — це хворобливі стани, які виникають у результаті впливу фізіологічних, екологічних, поведінкових чинників і можуть мати генетичну причину (спадкову схильність). Серед неінфекційних захворювань найпоширенішими є: серцево-судинні (зокрема, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, інфаркт, інсульт), онкологічні, діабет, хронічні захворювання органів дихання, травлення, виділення тощо. Від цих патологій потерпають до 60 % дорослого та майже 20 % дитячого населення світу.
 

Інвазійні захворювання залежно від збудника поділяють на гельмінтози (збудниками є гельмінти), протозойні (збудники - одноклітинні твариноподібні організми), акаріази (збудники — кліщі) та ентомози (збудники — комахи).
 

2. На моделі якогось обраного вами неінфекційного захворювання складіть перелік профілактичних заходів, які допоможуть не захворіти на нього.

3. На моделі якогось обраного вами інфекційного захворювання складіть перелік профілактичних заходів, які допоможуть не інфікуватися ним.

4. На моделі якогось обраного вами інвазійного захворювання складіть перелік профілактичних заходів, які допоможуть не заразитися ним.

5. Складіть перелік профілактичних заходів, що можуть допомогти не заразитися захворюваннями, які передаються статевим шляхом (визначте, чи це захворювання інфекційне, чи інвазійне).

6. Проаналізуйте складені вами переліки, визначте ті профілактичні заходи, що повторюються у різних списках. Упорядкуйте ваші списки так, щоб на початку були представлені заходи, які повторюються в різних (або в усіх) переліках, а в кінці — специфічні, характерні лише для певної групи захворювань.

1. ТКАНИНА - сукупність клітин, спільних за походженням, подібних за будовою і функціями.

В організмі людини розрізняють такі типи тканин: епітеліальні, тканини внутрішнього середовища (рідкі, скелетні та сполучні), м'язові та нервові.

Епітеліальна тканина, або епітелій складається з клітин епітеліальної тканини,  які щільно прилягають одна до одної, та слаборозвиненої  міжклітинної речовини. Епітелій вкриває тіло ззовні, вистилає порожнини тіла та внутрішніх органів (покрив­ний), а також утворює більшість залоз (залозистий, або секреторний).

Покривний епітелій захищає нижчі шари клітин інших тканин від шкідливих механічних і хімічних впливів. Епітелій шлунково-кишкового тракту бере участь у всмоктуванні різних поживних речовин, а епітелій органів виділення - у виведенні з організму продуктів обміну. В окремих органах (органи дихання) є епітелій, який має війки і називається війчастий. Він допомагає видаляти з дихальних шляхів сторонні часточ­ки. Клітини залозистого епітелію здатні утворювати специфічні речовини — секрети (ферменти, гормони, слиз).

Епітелій може складатися з одного шару клітин - одношаровий (вистилає протоки залоз, стінки шлунка, кишечнику тощо)  або з кількох шарів – багатошаровий (ротова порожнина, стравохід тощо). Епітеліальні тканини мають дуже високу здатність до відновлення.

Тканини внутрішнього середовища виконують в організмі різноманітні функції:трофічну (живильну) - беруть участь в обміні речовин; захисну - її клітини беруть участь в утворенні імунітету; опорну - утворюють скелет людини; пластич­ну - є основою структури різних органів. З огляду на це виділяють трофічні, опорні та опорно-трофічні тканини.

До трофічних належать кров і лімфа, які мають рідку міжклітинну речовину.  Ці тканини забезпе­чують зв'язок між тканинами, постачають поживні речовини і виводять з організму продукти обміну речо­вин, захищають організм від впливів зовнішнього середовища.

До опорних тканин внутрішнього середовища на­лежать кісткова (утворює кістки скелета)   і хрящова (утворює міжхребцеві диски, поверхню сугло­бів, хрящі гортані, трахеї, вушної раковини). Особли­вість цих тканин визначає міжклітинна речовина: у кістковій вона міцна і тверда, а в хрящовій - міцна й еластична.

До опорно-трофічних сполучних тканин відносять жирову, пухку і щільну. Жирова тканина скла­дається із заповнених жиром клітин та міжклітинної речовини. Найбільше вона розвинена в підшкірній жировій клітковині.

Пухка сполучна тканина міститься в кровоносних судинах.

Щільна сполучна тканина - це група волокнистих клітин, які щільно прилягають одна до одної. Вона утворює власне шкіру, сухожилля, зв'яз­ки, рогівку ока.

Особливими видами опорно-трофічних тканин є ретикулярна тканина, що заповнює кровотворні органи, та ендотеліальна, яка утворює внутрішню оболонку всіх кровоносних і лімфатичних судин. Сполучна тканина бере участь у загоюванні ран. Маючи найвищу здатність до відновлення, вона заповнює місця ушкодження інших тканин. Щоправда, їхні функції не виконує.

М'язова тканина складається з клітин, у цитоплазмі яких є особливі скоротливі волоконця - міофібрили. Основні властивості цієї тканини - збудливість і скоротливість. Здатність до скорочення забезпечує пере­сування людини, а також рухи частин її тіла, скорочення стінок судин і серця. Розрізняють посмуговану (поперечносмугасту) і непосмуговану (гладеньку) м'язові тканини.

Посмуговані м'язи складаються з дуже видовже­них багатоядерних волокон. З посмугованої тканини побудовані скелетні й мімічні м'язи, м'язи язика, гортані, верхньої частини стравоходу, діафрагми.

З особливого типу посмугованої тканини утворений серцевий м'яз. У ній містяться спеціальні ділянки, у яких м'язові волокна змикаються. Це сприяє їхньому одночасному скороченню.

Непосмуговані м'язові тканини забезпечують скорочення внутрішніх органів - шлунково-кишкового тракту, легень і бронхів, системи сечостатевих органів, а  також кровоносних і лімфатичних судин.

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і клітин, що оточують нейрони, нейроглії.

Нейрон - основна структурна і функціо­нальна одиниця нервової системи. Він має тіло і відростки (дендрити й аксони). У тілі нейрона міститься ядро. Дендрити - відносно ко­роткі відростки, що сприймають і передають інфор­мацію до тіла клітини. Аксон - довгий відросток, за допомогою якого передаються імпульси від нерво­вої клітини до інших нервових клітин або робочих органів.

Нейроглія виконує такі важливі функції: опорну (заповнює проміжки між нервовими кліти­нами); живлення (через неї до нейронів надходять поживні речовини і кисень); захисну (запобігає потраплянню до нейронів шкідливих речовин) та секреторну (виділяє біологічно активні речовини). Основна властивість нервової тканини - збудли­вість і провідність.